Ви зараз переглядаєте За межами людських сил: як 71-річна жителька Одеси самотужки утримує притулок із понад 150 тваринами

За межами людських сил: як 71-річна жителька Одеси самотужки утримує притулок із понад 150 тваринами

Одеському притулку для тварин «Барсік» виповнилося сім років. За словами співзасновниці Лариси, вони разом із донькою здавна мріяли облаштувати прихисток для безпритульних чотирилапих. Старт поклала покупка будинку, на момент якої на подвір’ї вже жило п’ятнадцять котів і двоє собак.

«Коли ми сюди переїхали, нам почали підкидати, підкидати, підкидати тварин. У нас стало 50 котів і чотири собаки. Тоді ми з донькою сказали: “Все, 50 достатньо”. Потім вирішили, що це все-таки притулок, і назвали його “Барсік” — на честь улюбленого кота, який загинув», — згадує Лариса.

Із початком повномасштабного вторгнення донька разом із онуками покинула місто, залишивши жінку саму опікуватися вихованцями. Попри це, потік тварин не припинявся — їх продовжували приводити місцеві мешканці та військові, котрі не мали змоги надалі доглядати за домашніми улюбленцями.

«Один хлопець прийшов, плаче: “Візьміть собаку. Мене забирають до армії, а собаку нікуди подіти”. Інший приніс двох котів, яких ніс пішки через місто. А одного разу мені просто під двері поставили целофановий мішок, замотаний скотчем, а всередині було 14 кошенят. Я ж не можу їх викинути», — ділиться жінка.

На сьогодні у вольєрах та кімнатах прихистку мешкає приблизно 140 котів і 17 собак. Лариса особисто дарувала кожному прізвисько, тому безпомилково пам’ятає кожного мешканця. Під час планової обробки від бліх вона робить позначки навпроти кожного імені, щоб нікого не оминути.

«Це Тьома. Онука принесла його з дитячого майданчика — там його мало не розірвали собаки. Спонжика підкинули ще зовсім маленьким, він так хворів, що ми думали, не виживе. А це Мурочка, її принесли місцеві жителі. У неї було закривавлене вухо. Я наступного дня повезла її до ветеринара. Він сказав, що це рак і вухо потрібно терміново видаляти», — розповідає засновниця.

Прилаштувати вихованців у нові родини вдається надзвичайно рідко. Лариса пояснює це високою відповідальністю: «За цей рік забрали двох котів. І то — у справді хороші руки. Будь-кому я не можу віддати, тому що люди бувають дуже безвідповідальні».

Головною статтею щоденних витрат залишається придбання кормів та наповнювачів. Десятикілограмовий мішок котячого харчування з’їдається орієнтовно за три доби. Окрім цього, значні кошти йдуть на медичну допомогу травмованим та хворим тваринам, які потрапляють до притулку.

Ворожі обстріли суттєво травмують психіку тварин. Під час потужних вибухів коти й собаки панікують, голосно виють і гавкають, а дехто навіть втрачає свідомість від жаху. У моменти небезпеки Лариса ховається разом із чотирилапими на кухні, де вони тісно горнуться одне до одного, шукаючи безпеки.

Один із ворожих ударів завдав шкоди даху будівлі притулку. Спочатку пошкоджень не було помітно зовні, проте з початком дощів волога почала безперешкодно литися крізь стелю. Сусід оглянув покрівлю й виявив численні отвори в шифері, зазначивши, що тимчасові латки ситуації не врятують — потрібна повна заміна шиферу на металопрофіль. Довідково: металопрофіль — це тонколистовий будівельний матеріал із оцинкованої сталі, якому під час холодного прокату надали хвилястої або трапецієподібної форми.

«Він сказав, що може залатати, але це буде лише на якийсь час. Шифер потрібно весь викидати й замінювати на металопрофіль. Грошей на це, звичайно, у нас немає», — констатує жінка.

Зараз волонтерка намагається назбирати кошти на необхідний ремонт покрівлі. Водночас вона зізнається, що фізично тягнути такий обсяг турбот стає все важче.

«Мені 71 рік. Скільки можу — стільки й тягну. Звісно, я намагаюся кожного погладити, приголубити. Але уваги все одно мало. Однієї мене не вистачає на них», — зауважує вона.

Попри всі труднощі, Лариса анітрохи не шкодує про свій вибір прихистити таку кількість знедолених тварин. На її думку, вони слугують для неї джерелом енергії та неабиякої підтримки.

«Мені здається, вони мене підживлюють, підтримують. Іноді буває дуже важко, але я не шкодую, що врятувала стільки душ», — підсумовує жінка.

Слідкуйте за головними новинами регіону в Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram, TikTok, а також у Google Новинах (тема «Суспільне Одеса»).