Олег Автомєєнко народився в Білорусі, але ще в дитинстві разом з батьками переїхав до України, у Запоріжжя. Там він закінчив школу, а продовжив навчатися вже в Одесі — вступив до Інституту сухопутних військ, навчання в якому завершив у 1999 році.До 2005 року Олег Автомєєнко проходив дійсну військову службу в ЗСУ на посадах командира механізованого взводу, розвідувального взводу, командира механізованої роти. У 2014 році пішов добровольцем захищати українські території, а вже у 2015 опинився в зоні бойових дій на Донеччині. Встиг побувати у Світлодарську та Мар’янці у складі 92 бригади. У лютому 2022 року Олег перебував у місті Волноваха на Маріупольському напрямку. Він розповів, що тоді російські війська почали активно використовувати різні види зброї.Перші декілька днів після початку повномасштабної війни він перебував з механізованим батальйоном одного з підрозділів бригади та виконував завдання щодо введення резервів у бій та допомоги підрозділів, яких вивели в бойові дії. Також займався забезпеченням відходу основних підрозділів, маневрів на оборону.Вночі 26 лютого, на третій день повномасштабної війни в Україні, Олег разом з побратимами отримав завдання зайти в місто Волноваха, вийти на околиці міста біля Донецької траси та допомогти підрозділам, які виходили з оточення. Саме в той день, за його словами, він отримав поранення та втратив зір:Ветеран розповів, що спочатку не усвідомлював втрату зору. Він думав, що йому забинтували очі, тому що промивали ті після забруднення, а згодом, на його думку, бинти мали зняти.За словами Олега, пристосовуватися до життя з порушенням зору він почав у період, коли поїхав на реабілітацію до Хорватії. Там йому робили першу операцію для очей.Станом на зараз ветеран пройшов реабілітацію. Зокрема двічі він проходив соціально-побутову адаптацію, де вчився орієнтуватися в просторі, рухатися та пересуватися самостійно.За його словами, людина з порушенням зору завжди має жити в чистоті й порядку, оскільки має чітко розуміти, де можна знайти, а пізніше покласти ту чи іншу річ. Він зазначив, що будь-яка зміна в організаційних питаннях викликає проблеми.Вже понад пів року Олег Автомєєнко займається гончарною справою раз на тиждень та стрільбою з лука двічі на тиждень. Він розповів, що все почалося випадково, але швидко його захопило.Зазвичай гончарством ветеран займається вечорами п’ятниці. Під кінець своєї роботи, коли новий виріб вже майже довершений і його залишається лише задекорувати, він проводить прямі ефіри у своїх соціальних мережах, де розповідає глядачам про те, що їх цікавить.У новому навчальному році ветеран почав працювати начальником курсу в Академії поліції при Одеському державному інституті внутрішніх справ. Основний напрямок його діяльності — це патріотичне виховання, проведення заходів і зміцнення обороноздатності.Ветеран поділився, що зараз, попри важке поранення, продовжує налагоджувати життя, займатися улюбленою справою та шукати себе. На його думку, потрібно завжди шукати щось хороше навколо себе.
