У тренінгу взяли участь 27 людей — патронатні вихователі, їхні помічники, соціальні працівники та діти. Навчання організував благодійний фонд “Шлях до дому”. Патронат — це форма тимчасової опіки, коли дитина живе в родині спеціально підготовленого вихователя. Зазвичай це триває від трьох до шести місяців — поки біологічні батьки намагаються стабілізувати життєві обставини. Патронат є альтернативою інтернатам: замість закладу дитина отримує сімейне середовище, увагу та стабільність. Тренерка для сімейних форм виховання БФ “Шлях до дому” Аріна Осіпова розповідає, що в Одеській області патронат працює близько п’яти років. За її словами, це складна робота, яка потребує знань і великої емоційної витримки. Навчання проводив фахівець зі Швеції Йонас Еневольдсен. Майже 18 років він працював у закладах сімейного типу, де проходять реабілітацію діти з травматичним досвідом — зокрема ті, хто пережив фізичне, емоційне або сексуальне насильство. За словами Йонаса, коли він дізнався, що в Україні розвивається патронат та фостерні сім’ї, вирішив поділитися досвідом саме з цими фахівцями. Перший день присвятили роботі з дитячою травмою та підходам до підтримки дітей, які пережили складні події. Другий — самим вихователям. Постійна взаємодія з травмованими дітьми може призводити до вторинної травматизації та професійного вигорання, пояснює Аріна Осіпова. Учасники розбирали складні випадки зі своєї практики, ділилися досвідом та вчилися відновлювати власний ресурс. Поки дорослі працювали, для дітей організували творчі заняття. Завершальний день планували присвятити розбору окремих ситуацій і стабілізаційним технікам — як для дітей, так і для дорослих. Марія Мочарна — патронатна вихователька із села Миколаївка Березівського району. Разом із чоловіком вони займаються патронатом із 2019 року. За цей час їхня родина прихистила 21 дитину. За її словами, патронат дає можливість допомогти більшій кількості дітей. У сім’ї дитина отримує увагу, якої не може дати інституція: Окрім турботи, дітей навчають побутових навичок — готувати, розпоряджатися грошима, доглядати за собою. Старших підлітків готують до самостійного життя. Марина Гусейнова — патронатна вихователька з Болградського району. За п’ять років через її сім’ю пройшло 22 дитини. Її власні діти вже дорослі. Вона каже, що всі вихованці приходять із травматичним досвідом. Деякі відтворюють побачене у своїх родинах — у поведінці чи навіть у малюнках. Підлітки можуть повторювати моделі, які бачили вдома. У роботі з травмованими дітьми Марина намагається не тиснути: Та найважче у цій роботі — розлука.