Після початку повномасштабного російського вторгнення Раяна прагнула долучитися до оборони України. У 2022 році вона познайомилася з військовослужбовицею на позивний «Кроха», котра воює на передовій із 2014 року. Жінки зблизилися, і згодом побратимка порадила подрузі опанувати тактичну медицину. Раяна спробувала пройти відповідні курси, проте зрештою зізналася, що це не її покликання. Згодом її зацікавили безпілотники. У 2023 році на Донеччині, після виходу підрозділу з Бахмута до Костянтинівки, вона познайомилася з начальником служби безпеки батальйону імені Шейха Мансура Халідом. У місті діяла мечеть, де збиралися мусульмани для молитви, і саме там відбулося їхнє знайомство, під час якого жінка висловила бажання освоїти новий напрямок — роботу з FPV-дронами та Mavic. Протягом 2024 року Раяна вступила до лав армії та успішно опанувала керування БпЛА. За словами Халіда, вона вирізнялася відповідальністю й цілеспрямованістю, через що командирам доводилося стримувати її постійне прагнення брати участь у бойових виходах. Коли керівництво закликало її не поспішати через те, що вона жінка, та пропонувало довірити роботу чоловікам, вона аргументувала своє рішення тим, що завдяки своїй тендітній статурі зможе непомітно дістатися потрібного місця та використати дрон. Раяна загинула під час виконання бойового завдання внаслідок нічного скидання керованої авіаційної бомби російськими військами на її позицію. Протягом чотирьох років «Кроха» та Раяна часто бачилися в Костянтинівці, проте у 2026 році їхні шляхи розійшлися через службу в різних локаціях. Відтоді вони зустрічалися переважно в мечеті, а також одного разу в Києві, де Раяна запевнила подругу в майбутній зустрічі. «Кроха» планувала навчити побратимку рятувати поранених, але на практиці застосувати знання з тактичної медицини їй довелося вже під час обряду обмивання тіла загиблої подруги. Військовослужбовиця зазначала, що хоча це й болісно, її втішає думка про те, що Раяна зараз у райі. Крім того, «Кроха» має намір ініціювати присвоєння загиблій захисниці звання Героя України посмертно, наголошуючи, що вона є справжньою героїнею та мусульманкою, яка заслуговує на цю державну відзнаку. Близька подруга Аміна розповіла, що друзі підтримали рішення Раяни піти на фронт, хоч і дуже переживали за неї. За її словами, загибла мала сильну волю, завжди жартувала та підтримувала інших навіть у найважчі періоди, залишаючись світлою та щирою людиною. Її загибель стала непоправною втратою для мами, сина та всього кола близьких.