До повномасштабного вторгнення Олександр навчався: закінчив школу, отримав диплом, а вже наступного дня почалася війна.У 20 років він вирішив підписати контракт. Спершу до війська пішов його брат, згодом — і сам Олександр. Після навчання у Великій Британії він повернувся в Україну та почав службу в морській піхоті.Бойові завдання підрозділ виконував на лівому березі Херсонщини, зокрема в районі Кринок. За словами військового, схема була чіткою: переправа через річку на човнах, висадка, закріплення та утримання позицій. Під час одного з ранкових обстрілів позицій у лісі Олександр зазнав поранення від мінометного вогню.Через складні умови евакуацію довелося чекати сім діб. Річка була замерзла, і лише на восьмий день пораненого змогли вивезти. За цей час почалося зараження, тож лікарям довелося ампутувати ноги. Першу операцію Олександру зробили в Херсоні, наступну — в Миколаєві. Далі лікування продовжили в Одесі, де провели ще чотири операції. Уже приблизно за місяць він розпочав реабілітацію.Ветеран проходив відновлення в Одесі, зокрема в Центрі реабілітації “Рекавери”, де, за його словами, працюють сильні фахівці. Реабілітація тривала майже рік і включала протезування, санаторне лікування та повторні курси відновлення. Після завершення реабілітації Олександр повернувся до Одеси. Тут йому допомогли побратими з оформленням документів і адаптацією до цивільного життя. Нині він працює в Одеському обласному центрі підготовки до національного спротиву та захисту ветеранів.Окрім роботи, ветеран займається адаптивним спортом — тренування відбуваються кілька разів на тиждень. До занять запрошують інших ветеранів, які хочуть долучитися до спільноти та підтримки одне одного.
