Георгій Міщенко народився в селі Олександрівка Одеської області. Із травня 2020 року він проходив військову службу за контрактом у складі 38-го зенітного ракетного полку. Перед цим відслужив строкову службу, після чого свідомо вирішив залишитися в армії. Про це розповіла його дружина Наталя.
Від 24 лютого 2022 року Георгій брав участь у боях на півдні України, зокрема в Миколаївській та Херсонській областях. Він служив у зенітній ракетній обслузі та виконував завдання з прикриття повітряного простору. Під його керуванням бойовою машиною ЗРК “Оса” неодноразово вдавалося виводити техніку та особовий склад із-під ударів.
Упродовж періоду з лютого 2022 року до грудня 2025 року Георгій брав участь у знищенні понад 20 повітряних цілей противника. Із березня 2026 року він працював у складі екіпажу FPV-перехоплювачів “Усман”, де разом із побратимами знищив ще 12 цілей.
Наталя згадує, що 27 березня 2026 року чоловік повідомив їй про виїзд на завдання. Під час переміщення між позиціями в автомобіль, яким керував Георгій Міщенко, влучив FPV-дрон РФ. Під час евакуації до лікарні він загинув.
Про смерть чоловіка Наталя дізналася наступного дня від його побратимів. Згодом їй надійшло офіційне сповіщення про загибель.
За словами Наталі, батько Георгія загинув, коли тому було шість місяців, а матір він втратив у 9-10 років. Після цього його виховували бабуся та дід. Із 16 років він почав жити самостійно: працював, здобув професію електрика, пробував себе в різних роботах. Дружина каже, що саме цей життєвий досвід сформував у ньому відповідальність і звичку покладатися на себе.
Із Наталею Георгій познайомився вже під час служби. Згодом вони почали жити разом і виховували двох дітей. Як розповідає дружина, до обох синів він ставився однаково, а старшого прийняв як рідного.
Наталя говорить, що найбільшою цінністю для Георгія була сім’я, але навіть у складні моменти він не залишав службу. Після повернення з війни мріяв про велику родину та весілля. Також купив будинок у селі, де вони познайомилися, щоб діти мали власний дім.
Після Георгія залишилася бабуся, яка була його опікункою та виховала його після смерті батьків. Старший син знає про загибель батька і тяжко переживає втрату. Молодший ще малий, але впізнає його на фото та відео. Наталя каже, що тримається заради дітей.
Після загибелі Георгія родину підтримали друзі, побратими та жителі села. За словами Наталі, його пам’ятають як відкриту й відповідальну людину. У селі його знали та поважали, а на прощання після загибелі прийшло багато людей.
Рідні та близькі Георгія Міщенка ініціювали петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно.
Георгій похований у селі Весела Балка Миколаївської області, де він проживав разом із дружиною та дітьми.
