Будинок у Маяках, який зруйнувала ракета, був для Юлії родинною оселею протягом кількох поколінь. Саме сюди багато років тому приїхали працювати її батьки: батько очолював місцеву гідрометеорологічну станцію, а мати понад 40 років викладала у Маяківській школі.
Як розповіла жінка, цей дім знали багато жителів села. До нього приходили учні, студенти та колеги її батьків. Згодом у батьківському домі залишилася жити і сама Юлія, де створила власну родину. У цьому ж будинку зареєстровані двоє її синів, які нині служать у лавах Збройних сил України.
Під час повітряних тривог родина не раз ховалася в укритті. За словами Юлії, після численних атак безпілотників на регіон вони дійшли висновку, що бетонний підвал під літньою кухнею може бути надійним захистом.
У день ракетного удару, щойно надійшло повідомлення про загрозу балістики, всі мешканці будинку спустилися до сховку. Уже за кілька хвилин після вибуху вони піднялися нагору і побачили, що будинку більше немає.
Юлія додала, що полум’я повністю охопило будівлю. Навіть наступного дня згарище ще диміло.
Разом із домом сім’я втратила майже все своє майно. Серед найболючіших втрат Юлія назвала родинну бібліотеку, яку збирали кілька поколінь, а також сімейні фотографії.
Після влучання рідні намагалися знайти речі та документи. Однак більшість із того, що вдалося виявити, було згорілим або розплавленим. Наразі сім’я оформлює необхідні документи, щоб зафіксувати збитки та відновити втрачені паспорти. Першим кроком стало отримання офіційного акта від рятувальників про наслідки ракетного удару.
Окремим потрясінням для родини стала доля домашніх улюбленців. Після вибуху частина тварин розбіглася. Уже наступного дня до згарища повернулися три коти та дві собаки. Одну собаку і ще двох котів знайти не вдалося.
За словами Юлії, сім’я звернулася до волонтерських організацій і поширює інформацію про зниклих тварин у надії, що вони могли вижити та просто злякатися вибуху.
Як зазначила жінка, не менш боляче дивитися і на пошкоджені дерева, які були частиною сімейної історії. Особливе місце серед них, за словами Юлії, займає береза, яку багато років тому посадив її батько.
Підтримку родині надають друзі, колеги, односельці та небайдужі люди. Як розповіла Юлія, багато хто допомагає і матеріально, і фізично. Тимчасовий прихисток сім’ї дали знайомі, які дозволили жити у своєму будинку. Крім того, підтримати батьків змогли й сини-військовослужбовці, яких тимчасово відпустили зі служби.
Також невістки відкрили збір коштів на відновлення житла.
Попри втрату дому, майна та речей, Юлія, за її словами, намагається не втрачати віри. Вона розповіла, що постійно подумки повертається до свого будинку.