З’явилася інформація про українські наступальні дії на Півдні. Розглянемо поточну ситуацію та можливі перспективи.
Аналітики констатують проведення зачисток у певних районах. На карті видно зменшення червоної зони, але залишається сіра – це території, де росіяни продовжують інфільтруватися, здійснюють ураження. Це передбачає забіг групи для зачищення та утримання вогневого контролю над ділянкою, щоб не допустити просування ворога. Забігла група – її зачищають і тримають об’єктивний вогневий контроль ділянки, щоб не пропускати ворога. Збивається їхній потенціал, ритм, щоб вони не могли нічого зробити.
Не можна категорично заперечувати, що це не відповідає дійсності чи що ми нічого не робимо. Але невідомо, яких масштабів це набере. Ми всі хочемо, щоб це стало позитивним масштабним процесом, який буде звільняти території та відтісняти ворога.
Виділяються напрямки найбільшої загрози: Покровськ–Мирноград, Костянтинівка, Гуляйполе, район міста Запоріжжя – Степногірськ. Об’єктивно, загрозу варто очікувати з будь-якого напрямку, навіть на державному кордоні України, де вони провокують інфільтрації.
У першу чергу це Покровськ–Мирноград, там тривають активні бойові дії. Вони, по суті, вже окупували ці два населені пункти. Ми втратили Покровськ, Мирноград. У цьому регіоні перебуває більш ніж 100-тисячне угруповання військ. Це не тільки Покровськ–Мирноград, а й Добропільський відтинок. Це величезна концентрація сил на конкретній ділянці з конкретними задачами.
Далі — Костянтинівка. Вони прощупують оборону, намагаються підібратися до міста, накопичуватися там. Костянтинівка – це ворота в Краматорсько-Слов’янську агломерацію, де, по суті, буде відбуватися генеральна битва за Донецьку область.
На півдні, у районі Степногірська, Приморський район, Запоріжжя, Гуляйполе – стягують додаткові ресурси. Є й інші ділянки: Сіверськ, Лиман, Куп’янськ, Вовчанськ, Часів Яр, Дніпропетровська область – там теж намагаються просочуватися вглиб.
Росіяни накопичення часто відбувається паралельно зі штурмовими діями. Так було з Авдіївкою, Кураховим, Бахмутом, так сталося з Покровськом і Мирноградом. Є процеси концентрації для виконання конкретних задач. І є паралельний процес — мобілізація, набір контрактників, виплати, інколи шляхом обманів. Вони поповнюють резерви, формують нові угруповання. Це безперервний процес.
Якщо говорити про Донецьку область, то за три роки вони змогли захопити близько 22% території. Близько 22% залишається під нашим контролем. З одного боку, кожен сантиметр нашої землі має значення. З іншого — з їхніми ресурсами та можливостями це дуже поганий результат для російської армії.
На фронті — ні. Якщо говорити про переговорний процес, звучать меседжі, що є певні домовленості, прогрес. Ми мусимо їх чути й довіряти тим, хто бере участь у переговорах. Але якщо говорити саме про фронт — жодних ознак немає. Росіяни знищують, вбивають, наступають, концентрують сили, поповнюють ресурси, формують нові угруповання. Коли йде розмова про переговори, закінчення, що багато людей чекає, то завжди поряд тримайте думку і пам’ятайте, що там війна триває, там вмирають люди, і це не зупиняється.
Це треба усвідомлювати тверезо.
