За словами сестри Олени, Руслан Арабаджи народився в селі Орлівка на Одещині та виховувався у великій родині, де росло багато дітей. Чоловік із ранніх років мріяв про військову справу. Дільниця розповіла, що він полюбляв гратися солдатиками та завжди запевняв, що обов’язково піде до армії, проте через стан здоров’я не зміг вступити до військового навчального закладу одразу після завершення школи. Втілити свій задум Руслан зміг у 2020 році, уклавши контракт із прикордонним загоном в Ізмаїлі. З початком повномасштабного вторгнення він розбудив сестру вранці та повідомив про рішення стати на захист держави.
24 лютого 2020 року він розбудив мене зранку, оголосивши про напад Росії та свій намір боротися за країну, згадує Олена. Рідні намагалися переконати його залишитися, проте він наголосив, що його побратими потребують підтримки і він мусить віддати шану Україні. Проводжаючи брата, дільниця знову благала його залишитися, але він виявив непохитність. Наступного дня у повідомленні він запевнив рідних, що все буде добре і хвилюватися не варто.
Під час останньої зустрічі захисник просив родичів дбати про батьків, якщо з ним трапиться лихо. Олена Арабаджи пригадує його слова про те, що раніше під час відходу з позицій вдавалося рятуватися лише завдяки диву, проте цей фарт колись закінчиться. Востанень вони спілкувалися ввечері 8 січня 2025 року, а наступного дня зв’язок обірвався. Згодом від побратимів стало відомо про події на Курському напрямку: Руслан наказав усім відступати, а сам залишився прикривати відхід.
Він закрив собою інших, наказавши по рації військовим відходити, а у відповідь на запитання про впевненість підтвердив своє рішення та попросив передати родині слова любові й те, що робить це заради українців, зазначила сестра. Побратими переповідали, що куля влучила йому через бронежилет просто у серце, спричинивши миттєву смерть. Попри це, родина не одразу повірила у трагічну звістку та почала шукати чоловіка. Близькі зверталися до Червоного Хреста в надії знайти його живим, але згодом загибель підтвердила експертиза ДНК. Коли труну привезли додому, рідні спершу відмовлялися вірити в очевидне, переглядаючи чорний пакет.
Поховання Руслана Арабаджи відбулося в його рідній Орлівці. У полеглого залишилися тато й мама, четверо братів, чотири сестри та кохана дівчина. Близькі ініціювали створення петиції про надання йому звання Героя України, і зараз Олена разом із сестрою активно збирають підписи на Одещині. Вона наголошує, що стикається з різною реакцією людей, проте робить це не заради грошей, а задля вшанування пам’яті брата та всіх полеглих військових, які щодня виборюють спокій для мирних громадян.
Станом на 12 вересня ініціатива зібрала 15 841 голос із 25 000 необхідних для розгляду президентом, а на збір підписів залишалося 24 дні.