Евеліна та Петро познайомилися ще у шкільні роки. Жінка розповіла, що навчалася в одному класі з братом майбутнього чоловіка, тому часто проводила час у його компанії. Взаємність почуттів пара усвідомила лише у 2021 році, коли розпочали стосунки. Евеліна зазначила, що на початку повномасштабного вторгнення Петро кілька разів намагався вступити до ЗСУ, але отримував відмови через свій вік — йому тоді було лише 20 років. У наступні роки йому також відмовляли через вік. Наприкінці 2023 року Савки дізналися, що очікують на дитину, а вже у березні 2024 року у них народилася донька Леся. Петро завжди мріяв про доньку, тому самостійно обрав їй ім’я. Після першого дня народження Лесі Петро підписав контракт «18-24» та приєднався до 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. У червні 2025 року він проходив службу у Слов’янську на Донеччині та виконував бойові завдання в Бахмутському районі. Дружина подарувала Петру обереги — маленьку ляльку, що схожа на нього, та металевий кулон з власною фотографією. Петро завжди носив ці подарунки з собою, але одного разу загубив кулон. 9 грудня 2025 року Петро повідомив дружині, що вирушає виконувати бойове завдання у село Різниківка Бахмутського району. Протягом дороги подружжя спілкувалося телефоном, і Петро був у піднятому настрої, запевняючи, що обов’язково повернеться. Протягом наступного тижня Евеліна отримувала звістки від побратимів Петра, що з ним все добре. Вона встигла передати чоловікові посилку з подарунками, до якої поклала лист та сталеві плити з спільними фотографіями. 19 грудня їй повідомили, що посилку вдалося передати. Наступну звістку про чоловіка Евеліна отримала 1 січня 2026 року, коли зателефонували з цивільно-військового співробітництва і повідомили, що Петро не виходить на зв’язок з вечора 19 грудня. Інформації про те, що могло статися, не було. Відтоді Петра Савку вважають зниклим безвісти. Дружина зниклого військовослужбовця розповіла, що перші два тижні постійно плакала і не могла нічого робити. Пізніше вона змусила себе триматися заради дворічної доньки Лесі, яка, за словами жінки, завжди намагалася її відволікти. Мати Петра запропонувала Евеліні разом з дитиною відвідувати акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих бійців ЗСУ. Спочатку жінка відмовлялася, переживаючи за доньку, якій у два роки важко довго стояти на вулиці. Згодом Евеліна вирішила спробувати. Вона планує продовжувати пошуки чоловіка та відвідувати акції. Також вона зробила символічне татуювання.
