Майстерню заснували батьки дітей з ментальними інвалідностями. Як зазначає керівниця Наталія Шрамко, така ініціатива стала необхідною через брак системної підтримки для дорослих. Спочатку це був артпростір, але згодом він перетворився на майстерні. Наразі тут працюють з дорослими, а також організовані групи для підлітків віком від 14 до 18 років. Для дітей проводять заняття з кераміки та арттерапії, а для дорослих — повноцінні заняття в майстернях. У цьому просторі навчаються люди різного віку — від підлітків до осіб старше 60 років. Учасників називають студентами, адже для багатьох це перший досвід професійного навчання після закінчення школи. Серед відвідувачів є 22-річний Сергій, чия мати Марія розповіла, що син відвідує майстерню вже два роки. Родина дізналася про організацію випадково — через радіо. Після цього Марія знайшла контакти в інтернеті, зателефонувала і прийшла на співбесіду. Вона зазначила, що знайти подібний простір після школи було досить складно. За її словами, для сина важливо мати можливість спілкування та регулярних занять. У майстерні Сергій займається керамікою, грає в настільні ігри та спілкується з іншими учасниками, де знайшов нових друзів. Марія також підкреслила, що спілкування важливе не лише для сина, але й для батьків. У майстерні працюють кілька напрямків: кераміка, швейна справа, столярка та поліграфія. Учасники створюють вироби, які потім продають через соціальні мережі та на ярмарках. Майстерня функціонує як громадська організація, фінансуючи свою діяльність за рахунок продажів та підтримки. Вироби намагаються розвивати як соціальний бізнес. Наталія Шрамко зазначила, що деякі учасники вже отримують винагороду за свою працю. Наприклад, один із студентів отримує відсоток від продажу виробів зі своїми малюнками. Майстерня лише починає рухатися до повноцінної моделі працевлаштування. До початку війни учасникам навіть виплачували стипендії, але зараз проект працює фактично на самоокупності, додала Шрамко. В Одесі є центри денного догляду, але саме інклюзивна майстерня, де навчають і виготовляють продукцію, залишається єдиною. Подібні ініціативи існують в інших містах, зокрема в Києві та Львові, де також розвивають підтримане проживання — формат, коли дорослі люди з інвалідністю живуть окремо з асистентами. В Одесі таку модель лише планують запровадити. Повномасштабна війна та відключення електроенергії ускладнюють роботу майстерні. Як зазначила керівниця, після нічних обстрілів учасники приходять на заняття напруженими. Щоб стабілізувати емоційний стан, у просторі проводять щоденні ранкові зустрічі, де обговорюють настрій і плани. Наталія Шрамко підкреслила, що найбільше її надихають результати студентів і реакція людей на їхні вироби. Вона вважає важливим змінювати сприйняття людей з інвалідністю — не як тих, хто має обмеження, а як тих, хто має можливості, які потрібно розвивати. Майстерня продовжує свою діяльність і запрошує нових учасників. Долучитися можна через соціальні мережі організації.
