Валентина називає корову Августинку своєю майбутньою годувальницею, адже невдовзі тварина має отелитися. Жінка гладить її, наливає воду та лагідно звертається до неї: “Моя хорошенька, моя корівочка”.
Нині догляд за худобою став значно складнішим. Августинка зараз перебуває в запуску та готується до розтелу, тому молока поки не дає.
Як розповідає Валентина, ще кілька десятиліть тому в Березані люди тримали по п’ять-шість корів, а місцева череда налічувала близько 150 голів. Тепер їх залишилося менш як два десятки.
Колись худобу випасали на місцевому аеродромі. Пізніше ці землі передали під вирощування сільськогосподарських культур, тому тепер жінка пасе Августинку біля свого будинку.
Через травму хребта Валентині важко нахилятися. Саме тому вона зробила просту тачку з плівки, куди складає траву для корови.
Попри всі труднощі, відмовлятися від худоби Валентина не планує.
Вона каже, що для надоїв корову потрібно добре годувати: корм у яслах має бути постійно. Коли Августинка доїться, її молоко знайомі продають на базарі по 35–40 гривень за літр.
Таку саму ціну — 40 гривень за літр — тримає і Сергій, який продає молоко на одеському Привозі. За його словами, покупці часто вважають таку вартість зависокою, хоча прибуток від продажу невеликий.
У своєму селі Сергій випасає корів сам. Він пояснює, що наймати пастуха невигідно, адже за день роботи треба заплатити 500–700 гривень і ще привезти обід.
Тим часом Валентина щодня доглядає свою Августинку й надалі. Для неї корова — це не просто господарство.