Зародження захоплення виготовленням ароматних приправ у жительки Одещини Ольги Папурової сягає ще дитячих років. Тоді її бабуся, мешканка Тараклії, традиційно розтирала плоди перцю у ступі. Ольга пригадує, як перехожі дорогою до їхнього подвір’я цікавилися заняттям її родички. Згодом майстриня почала створювати прянощі власноруч — спершу виключно для рідних, а згодом і для кола знайомих. Зростання кількості замовлень спонукало подружжя розширювати посівні площі.
«На початку ми висаджували овочі на невеликих ділянках. Поява систем крапельного поливу дозволила збільшити обсяги вирощування. Саме завдяки цьому сформувалася база наших постійних покупців», — ділиться Ольга.
На своєму городі родина культивує два різновиди перцю: «Козячий ріг» та «Трикутник». Поточного року розсаду винесли на відкритий ґрунт третього червня. Загальна кількість кущів на ділянці становить 3200 одиниць.
Період збору врожаю для майбутньої приправи стартує у серпні. Для подальшої переробки відбираються виключно стиглі багряні стручки, тоді як дрібніші або зелені екземпляри родина реалізує свіжими. Упродовж цього сезону господарям вдалося зібрати приблизно одну тонну червоного перцю.
Зібрані стручки попередньо витримують близько двох діб. Наступним етапом є ручна чистка: Ольга розрізає плоди та видаляє з них насіння. Жінка наголошує, що саме ця технологічна операція визначає насиченість кольору майбутньої приправи.
Очищену сировину розкладають на спеціалізованих решітках для природного сушіння на відкритому повітрі під сонячними променями та вітром. Процедура триває від чотирьох до п’яти днів, причому стручки потребують постійного перевертання.
«Повернувшись із робочого дня, я ретельно оновлюю положення кожного стручка, щоб сонце рівномірно зігрівало їх з усіх боків. Зверніть увагу на мої долоні — вони набувають червоного відтінку! Це найкраще підтверджує абсолютну природність нашого продукту», — зазначає Ольга.
У разі несприятливих погодних умов сушіння завершують у спеціальній камерній сушарці. За спогадами господині, її бабуся колись сушила врожай на сонці та товкла вручну, тоді як сьогодні для подрібнення використовують сучасну кавомолку.
Перед фасуванням у невеликі пакетики до перемеленого перцю додають невелику кількість олії. Натомість вилучене під час чищення насіння ретельно висушують та відкладають на зберігання для посіву в наступному році.
Реалізація готової паприки відбувається здебільшого за індивідуальними замовленнями з доставкою постійним клієнтам. Частка продукції вирушає за кордон — зокрема до Німеччини та Болгарії.
«Торік деякі замовники брали по десять баночок, а цього разу замовляють уже двадцять — для власних потреб, як сувеніри та на подарунки. Географія покупців охоплює Німеччину та Болгарію, де мешкають мої дві доньки», — розповідає вона.
Усі ключові турботи по господарству Ольга та Петро беруть на себе удвох: самостійно вирощують розсаду, висаджують її на землі, забезпечують догляд та збирають стиглі плоди. Оскільки Ольга поєднує цю справу з основною роботою, знаходити баланс буває нелегко.
«Коли я виходжу на город, то обов’язково вітаюся: “Доброго ранку! Як же ви підросли!” Я спілкуюся з кожною рослиною — перцем, огірками та іншими овочами. Будь-яка справа потребує спокою та щирої турботи», — підсумовує вона.
Авторка матеріалу: Ана Терзівець.
