Тема переселення з великих міст до сільської місцевості на час холодів періодично підіймається в інформаційному просторі. Подібний крок вимагає серйозної підготовки: пошуку придатного помешкання, забезпечення обігріву, вирішення транспортних питань та організації праці за умов обмеженої інфраструктури. Письменник Андрій Кокотюха, виступаючи проти таких порад, акцентував увагу на вартості житла, необхідності мати автомобіль, стабільному сполученні транспорту, наявності санвузла всередині будівлі та якісного інтернету. Водночас аналітик Юрій Гончаренко заперечував, що туалет на подвір’ї також може слугувати прийнятним рішенням. Можливість комфортно перезимувати у віддалених селах Одеської області досліджувало Суспільне на прикладі Кодимської громади.
У селі Шершенці налічується близько 950 мешканців, а в Олексіївці — приблизно 650. Керівник Шершенецького старостинського округу Олександр Малінковський розповів, що тут є чимало покинутих споруд, зведених здебільшого до 1960-х років, вартість яких коливається в межах 10–10 тисяч (у тексті 10–20 тисяч) гривень. Проте внутрішні зручності в таких хатах зазвичай відсутні. На спеціалізованих платформах можна знайти дорожчі варіанти. Зокрема, у Лисогірці продавали житло за 5,5 тисячі доларів, а старішу будівлю — за 3 тисячі. Другий об’єкт містив три кімнати, літню кухню, господарські споруди та світло, проте водопровід був виведений на вулицю. Відстань до Кодими становить приблизно п’ять кілометрів. У самій Кодимі будинок із чотирма житловими кімнатами, ванною, кухнею та комбінованою системою опалення (дрова та електрика) оцінювали в 13,5 тисячі доларів.
Займати подібні пустуючі споруди без офіційного дозволу заборонено. Виконавчий директор Одеського регіонального відділення Асоціації міст України Юрій Ямковий пояснив, що будинки з невідомими власниками переходять до комунальної власності виключно через судові інстанції. Органи місцевого самоврядування проводять відповідний аудит, звертаються до суду для набуття права власності територіальною громадою, після чого вирішують питання щодо надання такого житла переселенцям задля їхньої інтеграції та користі для регіону.
Через відсутність газифікації в Кодимській громаді будинки обігрівають електрокотлами або твердим паливом. Після минулої зими, коли через енергетичну кризу регіон страждав від тривалих знеструмлень, попит на дрова різко зріс, і вже на початку літа виник дефіцит. Заступник очільника громади Руслан Онуфрієнко в липні повідомив про тимчасове призупинення прийому нових заявок місцевим лісництвом задля виконання вже наявних замовлень. Нестача кадрів, дорожча логістика та обмеження на вирубку на окремих ділянках Вінницької області стали основними причинами дефіциту. Ситуація поступово нормалізується, і з 10 жовтня лісництво мало відновити продаж деревини.
За підрахунками, для опалювального сезону на Кодимщині потрібно приблизно 60 тисяч складометрів палива, тобто біля 10 одиниць на одне домогосподарство. Вартість порівняно з минулим роком збільшилася на 10–15%. Безпосередньо в лісництві складометр коштував близько 880 гривень без урахування доставки та навантаження, тоді як послуги з транспортування додавали до 10 тисяч гривень. Приватні продавці пропонували метрові дрова по 2700–3500 гривень за складометр, а колоті — по 3800–4200 гривень із доставкою. Староста Олександр Малінковський підтвердив, що восени паливо розвозили за весняними заявками. Валентин Долгочуб, який разом із родиною переїхав із Одеси до Мар’янівки (Березівська громада) у 2018 році, радить подбати про дрова заздалегідь. На його думку, жовтень — дещо пізній час для заготівлі, але на півдні країни це цілком можливо здійснити. Також він рекомендує заздалегідь дізнатися в колишніх власників чи сусідів тонкощі користування піччю, а процес рубання дров називає ефективним антистресом.
У Шершенцях функціонує п’ять водонапірних веж, а в Олексіївці — три, причому їхній загальний запас води сягає 20–25 тонн. У разі вимкнення електрики ресурс у системі зберігається ще протягом доби чи двох, після чого відновлюється електропостачання. Окрім цього, у Шершенцях є понад сто криниць, воду з яких регулярно перевіряють фахівці: вона безпечна для пиття, хоча має певні специфічні відхилення через ґрунт. Мобільний зв’язок та інтернет у селах працюють завдяки тому, що оператори забезпечили обладнання генераторами, пальним та акумуляторами. Проте тим, хто працює дистанційно, радять особисто перевірити якість покриття та інтернет-зв’язку у конкретному будинку.
Валентин Долгочуб використовує генератор потужністю 4,5 кВт, придбаний у 2023 році під час служби в лавах ЗСУ. За його словами, цього обладнання повністю вистачає для роботи холодильника, бойлера та освітлення. Водночас апарат вимагає регулярного догляду, мастила, пального та технічного обслуговування. Чоловік наголошує на важливості пошуку поблизу майстра, який зможе відремонтувати генератор у разі несправності. Варто зазначити, що минулого року він приймав у себе батьків з Одеси під час тривалої відсутності тепла та світла в місті.
Шершенці та Олексіївка вважаються одними з найвіддаленіших населених пунктів громади: до лікарні звідси близько 25 та 30 кілометрів відповідно. У кожному селі діють фельдшерсько-акушерські пункти. Хоча стаціонарної аптеки в Шершенцях немає, тут за графіком курсує пересувна аптека, про приїзд якої людей попереджають заздалегідь, і вона працює близько години-двох перед переїздом до іншого села. Автобусне сполучення здійснюється по понеділках, четвергах, п’ятницях та суботах (один рейс на добу). Торговельна інфраструктура представлена трьома магазинами в Шершенцях та одним в Олексіївці, а поштові послуги надаються за розкладом. Наявність власного авто значно полегшує життя та вирішення медичних питань. Зокрема, Валентин Долгочуб зазначає, що швидка допомога прибуває на виклик приблизно за 15 хвилин. Сім’ям із дітьми радять заздалегідь з’ясувати питання навчання: у районних центрах є освітні заклади, куди учнів доправляють шкільними автобусами.
Централізованого опалення та газу в цих селах немає. Мешканці використовують електроприлади або привізний пропан-бутан у балонах, які постачають щомісяця за попередньою домовленістю. Вартість газу становить 47 гривень за кілограм, а одного балона вистачає приблизно на два-три місяці. Централізована каналізація також відсутня, тому люди користуються вигрібними ямами та надвірними туалетами, хоча в новіших або оновлених помешканнях вже облаштовані повноцінні санвузли, душові та бойлери, які періодично вимагають очищення вигрібних ям. Долгочуб зазначає, що вони свідомо купували будинок із міськими зручностями, проте відсутність внутрішнього туалету не вважає критичним недоліком, порівнюючи це з аваріями каналізації в міських багатоповерхівках.
Головною проблемою залишається незадовільний стан доріг, що з’єднують села з центром громади. Запланований ремонт довелося відкласти через скорочення фінансування дорожньої інфраструктури на державному рівні. Це важливо брати до уваги тим, хто планує часто їздити на роботу чи в лікарню. Валентин Долгочуб, який мешкає в Мар’янівці з населенням близько 120 осіб (де працюють три магазини та є пошта), підкреслює важливість добрих відносин із сусідами в селі, де підтримка оточення відіграє значно більшу роль, ніж у міських багатоповерхівках. Перед зимовим переїздом фахівці радять ретельно перевірити стан житла, вирішити питання опалення, резервного живлення, доступу до води, зв’язку, медичної допомоги та продовольства, а також реально оцінити власні фінансові витрати.