Альона має понад двадцятилітній стаж водіння, а останні півтора року працює в службі таксі. За її словами, пристрасть до керування авто передалася у спадок: декілька поколінь її родини були фахівцями у цій сфері. «Я представляю третє покоління водіїв у нашій родині. Моя бабуся керувала полуторкою під час Великої Вітчизняної війни — так народ називав вантажні машини вантажопідйомністю в півтори тонни, переважно радянські вантажівки ГАЗ-АА та ГАЗ-ММ 1930–1940-х років випуску, а також аналогічні сучасні малотоннажні транспортні засоби на кшталт „Газелі“ чи Ford Transit. Крім того, професійними шоферами були мій тато, дядько та брат. Тож я продовжую родинну справу, хоч і прийшла в цю професію вже врізнобік», — розповідає вона.
Протягом останніх 17 років жінка займалася вихованням дітей. Коли малеча підросла, виникла потреба знайти заняття, яке дозволяло б заробляти гроші й водночас встигати з домашніми обов’язками. Саме тому вибір упав на таксі. Такий графік виявився надзвичайно зручним, адже дозволяє самостійно планувати робочі години та приділяти увагу родині й побуту. „Дуже сподобалося те, що я можу і дітьми займатися, домом, домашнім господарством, своїми справами, і так само якусь копійку заробляти“, — пояснює водійка.
Окрім безпосереднього перевезення пасажирів, Альона часто виконує роль слухача й психолога. Доволі часто поїздки супроводжуються відвертими розмовами: люди діляться душевним болем через втрату близьких, сімейними негараздами чи тривогою за рідних, які служать у війську. Жінка зазначає, що іноді пасажирам життєво необхідно виговоритися, і вона дає їй таку можливість навіть після прибуття до пункту призначення. Хоча такі розмови бувають емоційно важкими й для самої водійки, вона намагається підтримати людину й залишити по собі світлий слід у її дні.
Серед найяскравіших спогадів — випадок із двома мандрівниками з Чернівців. Один із чоловіків наважився на раптове освідчення коханій і потребував термінової допомоги з покупкою обручки й квітів після сварки. Альона допомогла швидко вирішити всі завдання та доставила пасажирів на місце зустрічі, а вже наступного ранку побачила світлини з цього романтичного моменту в телеграм-каналах.
Незважаючи на величезний стаж, Альона й досі стикається з упередженим ставленням до жінок-водіїв на дорогах. На її думку, суспільство часто поблажливіше ставиться до помилок чоловіків, ніж до дій жінок. На підтвердження вона наводить випадок із пасажиром-автоінструктором, який усю поїздку давав зауваження та поради, а наприкінці зізнався, що вона з легкістю склала б у нього іспит і високо оцінила її професіоналізм. Водійка переконана, що професійні якості не залежать від статі.
Завдяки сумлінній роботі жінка сформувала базу постійних клієнтів, які довіряють їй найцінніше — поїздки дітей та літніх родичів до лікарень, на вокзали чи до школи. Крім того, вона іноді допомагає людям безкоштовно, виручаючи їх під час зупинок громадського транспорту через відключення світла, адже прагне виховувати у власних дітях людяність та доброзичливість.
Серед головних проблем професії Альона виділяє стрімке подорожчання пального на тлі незмінних тарифів на перевезення, економічну невигідність дальніх чи групових замовлень через жорсткі рамки тарифної сітки, а також ненормований графік, через який часто доводиться обмежуватися лише вечірніми перекусами.