Восени 2026 року електронна петиція щодо умов утримання 48-річної слонихи Венді в Одеському зоопарку зібрала 1309 голосів, перевищивши необхідний для розгляду ліміт у тисячу підписів. Ініціаторкою звернення виступила одеситка Людмила Глушко, яка вимагала гарантувати тварині належне середовище проживання, ініціювати незалежну перевірку та забезпечити повну прозорість фінансування звіринця.
У офіційній відповіді на звернення секретар міської ради Ігор Коваль зазначив, що створена в лютому 2026 року робоча група не виявила підстав для примусового переміщення тварин до інших установ. Таке рішення обґрунтували високими ризиками для їхнього здоров’я та життя. Крім того, представники мерії заявили, що Держпродспоживслужба також не зафіксувала порушень у догляді за Венді.
Як розповіла авторка петиції в інтерв’ю «Українському радіо. Одеса», на початковому етапі збір підписів просувався повільно — за перший місяць вдалося залучити близько 80 голосів. Ситуація змінилася після активного поширення інформації у соцмережах за підтримки медіа та зоозахисників. Завдяки цьому підтримка різко зросла, і необхідну кількість підписів було зібрано всього за три дні.
Водночас Людмила Глушко звернула увагу на те, що письмова відповідь від міської влади не містила підтвердних документів. Щодо прозорості бюджетних витрат у мерії зазначили, що відповідні відомості внесені до відкритих реєстрів. Однак громадянка переконана, що наявні там дані не дають змоги простежити цільове призначення коштів.
Для з’ясування обставин жінка направила запит на отримання публічної інформації. Департамент культури та туризму надав висновки ветеринарів, звернення очільника Миколаївського зоопарку та наказ мера про створення робочої групи. Проте підсумкового документа із засідань цієї групи у пакеті паперів не виявилося.
Серед отриманих матеріалів був і припис Держпродспоживслужби щодо усунення порушень законодавства про безпеку харчових продуктів. Терміни виконання частини вимог спливали у вересні та жовтні 2026 року, а решти — до березня 2027-го. Доказів того, що ці порушення були виправлені, активістка не отримала.
Також, за її словами, активісти та журналісти неодноразово намагалися поспілкуватися з виконувачкою обов’язків директора Одеського зоопарку Оксаною Руською щодо умов утримання слонихи, проте конкретних роз’яснень не дочекалися. Крім того, представникам громадськості систематично відмовляли в огляді слоновника та спілкуванні з персоналом.
Одеський біолог Володимир Самайчук, який підтримав інформаційну кампанію, наголошує, що головною проблемою є ізольованість тварини. Слони потребують постійних соціальних контактів, а для утримання групи потрібен відповідний простір. За його словами, європейські норми вимагають наявності принаймні групи з двох-трьох самиць та одного самця, для чого необхідно близько семи тисяч квадратних метрів території — площі, порівнянної з футбольним полем за стандартом ФІФА (105 × 68 метрів, тобто 7140 м²). На його думку, Одеський зоопарк не зможе створити такі умови, тому тварину доцільніше переправити до європейських центрів.
Фахівець пояснив, що підготовка до транспортування може тривати від кількох місяців до пів року без використання седативних засобів. Вона полягає в поступовому привчанні слонихи самостійно заходити до транспортного контейнера за допомогою ласощів. Починати цей процес радять навесні, аби здійснити перевезення восени. Активисти також пропонували залучити експертів Європейської асоціації зоопарків та акваріумів, проте цього не зробили.
Колишній керівник Одеського зоопарку Ігор Біляков у жовтні 2026 року висловив думку, що Венді надто літня для подібних переїздів і може не перенести дію заспокійливих препаратів. Він підтвердив, що сучасним вимогам вольєр не відповідає, але головним негативним фактором назвав саме самотність тварини. Слониха жила з самцем Таруном і мала трьох малят, але після загибелі партнера у 2008 році залишилася одна. Реконструкція слоновника для розширення групи не була реалізована через брак фінансування.
За словами ексдиректора, перед транспортуванням необхідно провести обстеження та аналізи крові, що вимагає медикаментозного зниження рівня збудження та тривоги за допомогою спеціальних препаратів. У похилому віці це становить загрозу для тварини. Він також висловив припущення, що вимоги про перевезення можуть приховувати наміри вивільнити територію природно-заповідного фонду площею 6,5 гектара (65 тисяч квадратних метрів), хоча підтвердженої інформації про плани забудови він не має.
Директор Миколаївського зоопарку Володимир Топчий зазначив, що до нього зверталося керівництво одеського департаменту за консультаціями. На його думку, для з’ясування ситуації слід залучити фахівців з українських звіринців, які мають практичний досвід догляду за слонами, та оцінити стан інфраструктури, харчування й догляду на місці.
Завідувач зоологічної частини Харківського зоопарку Олег Грищенко вважає за необхідне спершу відремонтувати зимове приміщення площею приблизно 150–200 квадратних метрів (що відповідає трьом-чотирьом квартирам по 50 м²) із піщаною підлогою, вентиляцією та опаленням, забезпечити безпеку персоналу, а вже потім планувати можливе перевезення із застосуванням поступового привчання до контейнера замість небезпечної седації.
Редакція намагалася отримати коментар від виконувачки обов’язків директора Одеського зоопарку Оксани Руцької, проте на момент публікації відповіді на інформаційний запит не надійшло.
