Іван Кірков розповідає, що інтерес до медицини з’явився в нього ще в дитинстві. Найбільше його захоплювали біологія, будова тіла, органів і принципи роботи людського організму. Важливим прикладом був його батько — фельдшер, до якого часто зверталися односельці.
Ще одним сильним поштовхом стала хвороба бабусі. Коли Івану було шість років, у неї діагностували рак молочної залози на пізній стадії.
Після школи Іван вступив до медичного університету. Згодом він здобув спеціальність хірурга, а пізніше — додаткову спеціальність ендоскопіста.
Його військовий шлях розпочався ще під час навчання в університеті. Тоді Іван вступив на військову кафедру, а після завершення вишу продовжив навчання в Українській військово-медичній академії в Києві. За словами лікаря, найбільший конкурс був саме на військових хірургів.
Після навчання Іван отримав розподіл до одного з госпіталів Одеси. Коли почалося повномасштабне вторгнення, його разом із колегою-анестезіологом направили допомагати медикам на Херсонщині.
Уперше на Херсонщину він поїхав влітку 2023 року. Перший день запам’ятався йому відразу масовим надходженням поранених.
Як зазначає Іван Кірков, до повномасштабної війни в його роботі переважали планові операції, а потік пацієнтів був більш прогнозованим. Після ротацій на Херсонщину характер роботи змінився повністю.
Медики працюють із вогнепальними пораненнями, ушкодженнями кінцівок, магістральних судин, внутрішніх органів, грудної клітки, живота та голови. Також їм доводиться проводити реанімаційні заходи у протишоковій палаті.
Під час лікування складних поранень, розповідає лікар, застосовують, зокрема, VAC-терапію — метод лікування ран за допомогою від’ємного тиску. Цей підхід допомагає у випадках вогнепальних поранень зі значними дефектами м’яких тканин.
Найважчим, за словами Івана, залишається робота в умовах постійного стресу та обмежених ресурсів. Після перших поїздок, каже він, повертатися до мирнішого життя було непросто. Особливо складно усвідомлювати різницю між життям у тиловому місті та подіями, що відбуваються за кілька кілометрів від лінії бойових дій.
Водночас сили продовжувати роботу йому дають пацієнти. Один із випадків, який найбільше запам’ятався Івану, стосувався пораненого військового з травмою нижньої кінцівки та ушкодженням магістральної судини. Перед евакуацією він сам витягнув чотирьох поранених побратимів.
Окрім військової хірургії, Іван Кірков працює ендоскопістом. Він згадує випадок в одному з медичних закладів Одеси, коли пацієнт прийшов на планову операцію, а під час обов’язкового колоноскопічного обстеження лікарі виявили новоутворення на ранній стадії.
Його вдалося одразу видалити й запобігти розвитку важчого захворювання.
Іван Кірков наголошує, що нині військові медики працюють у надскладних умовах і часто перевищують межі того, що раніше здавалося можливим.
Окремо лікар подякував медикам, з якими працював на Херсонському напрямку. Також він висловив подяку військовослужбовцям Державної прикордонної служби, яких лікував.
