Повномасштабна війна змінила характер бойових дій. Росія та Україна масово використовують безпілотники, а повітряний простір став набагато небезпечнішим. Водночас, як розповідає пілот Ігор, головна місія армійської авіації не змінилася — підтримка українських військових на землі.
За словами Ігоря, екіпажі забезпечують авіаційну підтримку підрозділів, евакуюють поранених, перевозять особовий склад, а також беруть участь у протидії російським безпілотникам. Разом із розширенням завдань зросла і кількість ризиків.
Якщо раніше основними загрозами для вертольотів були засоби протиповітряної оборони та авіація противника, то тепер до них додалися й безпілотники. Саме тому кожен виліт вимагає ще ретельнішої підготовки.
Ігор служить у бригаді з 2011 року. За його словами, мрія літати з’явилася ще в дитинстві: його батько був військовим, а сам він часто спостерігав за польотами вертольотів. Свій перший бойовий виліт він здійснив на початку АТО, коли відбувалася висадка десанту біля Краматорська.
Про важливість роботи авіації для тих, хто воює на землі, Ігореві нагадує молодший брат, який служить у піхоті.
Для повітряного стрільця Івана протидія російським безпілотникам уже стала звичною частиною служби. До армійської авіації він долучився у 2020 році, а згодом здійснив свою мрію — став членом екіпажу вертольота.
Першу збиту повітряну ціль Іван пам’ятає й досі. За його словами, після отримання команди екіпаж вирушає в район перехоплення, де починає пошук безпілотника — візуально або за допомогою технічних засобів. Сам Іван із вантажної кабіни стежить за повітряним простором і допомагає екіпажу виявити ціль.
Схожим був шлях до професії і в пілота Володимира. Він згадує, що ще в дитинстві бував на парашутних стрибках разом із батьком-десантником. Саме тоді він уперше побачив, як працює екіпаж вертольота. Тепер Володимир сам виконує бойові вильоти.
За словами Володимира, екіпажі армійської авіації займаються перехопленням російських безпілотників уже близько двох років. За цей час вони змогли пристосувати тактику до нових умов війни.
Навесні 2022 року українські екіпажі провели одну з найнебезпечніших операцій цієї війни — польоти до заблокованої “Азовсталі”.
Серед тих, хто літав до Маріуполя, був командир вертольота Лев. Перед кожним вильотом, каже він, екіпаж усвідомлював, наскільки високим є ризик, але водночас розумів, заради чого виконує це завдання.
На борт завантажували вантажі для українських захисників, а на зворотному шляху мали евакуювати поранених.
Щоб не бути поміченими, екіпажі летіли в окулярах нічного бачення. На одному з маршрутів екіпаж змінив напрямок польоту після того, як виявив замасковану позицію російських військових.
Після посадки часу майже не залишалося. Потрібно було швидко розвантажити вертоліт, прийняти на борт поранених і вирушати назад.
Тоді екіпаж евакуював вісьмох українських військових, четверо з яких були лежачими. Лев згадує, що після приземлення на підконтрольній Україні території один із поранених зміг подякувати екіпажу.
За офіційною інформацією, українські екіпажі здійснили сім успішних рейсів до оточеної “Азовсталі”. Частина цих місій завершилася втратами — загинули українські льотчики та члени екіпажів, кілька гелікоптерів було втрачено, а частина військових потрапила в полон.
Для Лева ця операція досі залишається найемоційнішою сторінкою служби.
Він каже, що у бригаді пам’ятають усіх, хто не повернувся з тих польотів, підтримують їхні родини та приходять на місця пам’яті.
Попри досвід і ретельну підготовку, кожен бойовий виліт усе одно пов’язаний із ризиком.
Як зазначає Лев, перед польотом екіпаж продумує кожну деталь, адже навіть найменша дрібниця може вплинути на результат.
Ігор також говорить про родину. За його словами, саме вона допомагає витримувати втому, небезпеку та постійне очікування нового бойового завдання.
