На початку 2022 року Наталія не могла уявити, що Росія розпочне повномасштабне вторгнення. Вона сприймала новини про можливий наступ з недовірою. Перші вибухи жінка вважала звичними звуками з металургійних заводів. Лише з новин стало зрозуміло, що місто під атакою. Незважаючи на це, 24 лютого вона вирушила на роботу. На початку березня ситуація кардинально змінилася. 3 березня в місті зникли світло і зв’язок. Без зв’язку люди не знали, що відбувається і як реагувати. Наталія почала підраховувати запаси їжі та води, яких було обмаль. Вихід з міста ставав дедалі небезпечнішим через повідомлення про обстріли колон. Згодом зник і газ — остання можливість приготувати їжу та зігрітися. Місто фактично залишилося без базових умов для життя. Люди почали готувати їжу просто у дворах на саморобних вогнищах, на відкритому повітрі, між обстрілами. 11 березня Наталія пережила один з найсильніших обстрілів. Вибухова хвиля винесла вікна з рамами у квартирі та пошкодила стіни. Після цього родина спустилася в підвал, де жила разом із сусідами. Виходити на вулицю було небезпечно, оскільки в район зайшли російські військові. У підвалі люди жили з постійним страхом смерті, як зазначає Наталія. Найбільше вони боялися не самого удару, а можливості залишитися живими під завалами. Незважаючи на це, Наталія допомагала іншим. Одного разу вона надала першу допомогу пораненій сусідці. Хоча зв’язку не було, Наталія щодня записувала свої думки в телефоні, економлячи заряд. Іноді вона писала повідомлення подрузі, знаючи, що вони не дійдуть, але все ж таки писала, щоб виговоритися і не залишатися наодинці зі своїми переживаннями. У середині березня родина вирішила виїхати. Їм пощастило: автомобіль вцілів, і вони змогли залишити місто через блокпост. Виїжджаючи, Наталія востаннє побачила свій район. Далі вона вирушила самостійно — автостопом. Дісталася Бердянська, де чекала на евакуацію, але автобусів не було. Зрештою їй вдалося виїхати з волонтерами. Частина її родини залишилася в окупованому Маріуполі. Наразі Наталія мешкає в Одесі. Після пережитого в Маріуполі, каже вона, побутові труднощі вже не лякають.