Азіза Ескендер народилася в Ташкенті — її родина жила там після депортації кримських татар 1944 року. У 1995 році, коли дівчинці було чотири роки, сім’я повернулася до Криму — в Кезлев (нині Євпаторія), в район Ісмаїл-Бей. Усі дитячі спогади Азізи пов’язані з Кримом — морем, степом і батьківським домом. Її батько називав Кезлев “джазовим містом” із 2500-річною історією. Родина жила скромно — 90-ті були складними. Батьки будували дім без базових умов, вкладали всі сили в освіту дітей. Уже у п’ять років вона брала участь у мітингах до роковин депортації. Пам’ятає, як повторювала молитви, не знаючи мови, але розуміючи, хто такий Сталін. Азіза співала з дитинства, але довго сприймала це як хобі. Навчалася в університеті мистецтв у Харкові, мріяла стати акторкою. Водночас зростала на якісній музиці — батько слухав метал і важкий рок, що сформувало її смак. Хоча з дитинства виконувала кримськотатарські пісні, у підлітковому віці їй було ніяково співати перед родичами. Лише згодом вона зрозуміла, що музика — її життєва потреба. 24 лютого 2022 року стало для мисткині точкою переосмислення. Вона визнає: довгий час була зросійщеною, вважала російську мову рідною. Спершу Азіза втратила сенс мистецтва під час війни. Думала, що творчість “беззбройна” і не здатна захистити. Хотіла залишити сцену й допомагати армії. Та згодом згадала історію 1938 року, коли радянська влада розстріляла кримськотатарську інтелігенцію, а потім депортувала народ. Це усвідомлення стало переломним. Вона повністю перейшла на українську, переклала власні пісні. Каже, що переклад відкрив для неї нові сенси. Після початку великої війни Азіза створила мультидисциплінарний перформанс The Colony — з музикою, живописом, пластикою. Вона представила його в Тунісі, щоб говорити про Крим у мусульманському світі. Мисткиня вважає, що через кримськотатарську культуру можна відновити історичні контакти з арабськими країнами й пояснити, що Росія — колонізатор. Вона переконана: без міжнародного визнання депортації 1944 року геноцидом складно говорити про справедливість. В Одесі Азіза періодично організовує акції пам’яті, виступи та перформанси. Одні з них був із переліком імен представників “розстріляного відродження” — українського й кримськотатарського — біля пам’ятника Пушкіну. Охоронець мерії забрав банери. На її думку, імперський міф навколо Криму формувався через російську літературу. Зокрема, через поему Пушкіна про Бахчисарайський фонтан. Мисткиня вважає, що Одеса має переосмислити імперську спадщину, щоб не повторити шлях Криму. Після 2022 року російська мова стала для неї тригером, але саме це підштовхнуло до остаточного переходу на українську. Вона закликає українців говорити про кримських політв’язнів і не забувати півострів. На запитання, куди подумки повертається найчастіше, Азіза відповідає без вагань: до дому.